DmКоли я буду навGmіть сивою,
І житA7тя моє піде Dmмрякою,
А для Dmтебе буду краGmсивою,
А для A7когось, може, й нDmіякою.

А для кD7огось лихою, вGmпертою,
Ще для Cкогось відьмою, кFоброю.
А між Dmіншим, якщо відGmверто,
То буA7ла я дурною і Dmдоброю.

Безборонною, несинхронною
Ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мене іронія
Всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло,
Коли я захлиналась лихом,
Що душа між люди виходила
Забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,
Я просила в цьому сторіччі
Хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —

І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!