Ліхтаря ореол
Неприродно блищить, як корона,
Ріжуть гострі кінці
Своїм лезом розбурхану ніч...
Я у стінах не можу до купи:
Напруженість, втома...
Мене в путь веде осінь,
Що зіткана із протиріч...
Ніби маятник промінь:
Гойдається вправо і вліво,
Під ударами вітру
Постійно скрипить на свій лад...
По наївності думала,
Уже призабула і згоріло,
Сірим попелом згадки
Лягли без повернень назад...

Приспів:
Ми не будемо такими ніколи,
Трави інші потопчуть густі,
Це у фільмах бувають повтори,
Тільки раз це буває в житті.

По алеї у дощ я доходжу
До тіней і світла,
Мимо лавок зелених,
Де ножем хтось вписав імена,
У химерах дощу
Уявляю тебе серед літа,
Хоча знаю, на жаль,
Що повернень у липень нема...
Нахилились понуро і верби
Над ставом в тумані,
Там, де вдвох натоптали
У спеку стежин до води...
Ми були у раю, |
Дні згоріли в багатті останні, |
І востаннє удвох - |
Нам не буде повернень туди... | (2)

Приспів.

Ми були у раю...
Ми були у раю...