Скінчилось літо,
Шелестять дощі холодні
Без веселок та без гроз,
А завтра на стави і на кущі
Звертілим птахом упаде мороз.
І паморозь, немов вугільна сіль,
Скує у лузі голий перевал
І тільки вогники далеких сіл
Підкажуть, що земля іще жива.

Приспів:
Я жадібно ті вогники ловлю,
І розпиховую в осінні дні,
За що крилату блискавку люблю?
Вона – це мова неба і землі!

В її ударах догорить пітьма,
І ніби світ з початку виника,
Без неї ця земля така німа,
Як зморена душа без язика.
Та ні веселки в небі, ні грози,
Пливе туман, як віхола-журба,
Тремтінням удовиної сльози
Мене зустріне схилена верба.
Та ніби виразна мовчазна печать,
Взялись багном дороги і мости,
Навчи мене, природа, так мовчать,
Щоб блискавку у грудях зберегти!

Приспів

Неба і землі!..