Я не знав - де ти,
Але знайти тебе хотів,
Писав листи до запитання самоті.
Тихо плакала душа
У піснях журливих і віршах
І тільки ніч приходила втішать...
Я її питав:
"Чим завинив і перед ким?"
Я сам читав свої думки,
Але у серці біль тримав,
Я питав - Де правда? Де обман?
Але мовчала ніч,
Ховалася в туман...

Приспів:
Туман!..
Моя біла самота...
Туман!..
Все неправда, все не так...
Знаю, що люблю,
Вірю, що знайду,
Може, чекає, може, ні, -
Все одно прийду.
Туман!..
Моя біла самота...
Туман!..
Все неправда, все не так...
Знаю,
Недарма плакала душа,
Допоможи мені, туман,
Дай коханню шанс!

Час, як птах летить,
Не зупиняй його, молю.
Знайди ту мить, де я скажу тобі,
Що вірю і люблю.
Не питай - де правда, де обман,
Дивись,
Як стелиться за вікнами туман...

Приспів.