Я полював колись
На золотого оленя,
А ліс навмисне
Сплутував стежки.
Хоч постріл пролунав -
Та відвернулась доля...

На небі захиталися зірки,
Я схибив? Чи упав?
Чи все мені наснилось?

Дерева осипалися в журбі
І хтось сказав згори:
Який з тебе мисливець,
Якщо ти не зарадиш і собі?..

І очі я закрив,
І відмолився Богу,
Не вмів любити сам,
Хоч інших не каліч!

Під порохом стояв
Олень золоторогий,
Змагаючись з луною
Клич на клич.

Будь ласка не діли
Усе і так нам порівну,
Хоч щастя не дорівнює біді
Кохана, не полюй
На золотого оленя
Якщо поцілиш – що тоді?..