І
Розплела свої коси-дощі
На вологі тумани осінь,
Попливли срібні дзвони душі,
Знов минуле на побачення просить.
Я піду де асфальту нема,
Утоплю свої мрії в травах,
Здрастуй, осінь моя золота,
Де так довго мене шукала.

Приспів:
Не відпускай,
Не залишай на самоті,
Яскравим золотом
Взірви буденні сірі дні.

ІІ
Закружляй мене осінь у снах,
Поцілуй у вологі очі.
Розкажи де та пісня живе,
Що приходить до мене щоночі.
Недописана книга буття
Розпочата тобою і мною,
Жовте листя летить в небуття
І ховає сліди за собою.

ІІІ
Я пишу тобі осінь листи
Крізь холодну і довгу зиму,
Я топлюся в морях самоти,
Ти пришли мені крик журавлиний.
Дай-но вип’ю з твоїх долонь
Незбагненної тиші спокій,
Розпали в моїм серці вогонь –
Хай тече золотим потоком.