Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
Ой, ти, Галю, Галю молодая!
Умовляли Галю їхати з собою.

Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше, чем у родной мами!

Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.

Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Курними ярами, темними лісами.

Розтинали Галю масними руками,
Прив'язали бідну до сосни косами.

Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну із верху до низу.

Сосна догоряє, Галя промовляє:
Ой, хто мене чує, нехай порятує!

Козаки почули, до лісу майнули -
Жидів порубали, Галю врятували.

Ой, хто дочок має, нехай научає,
З хтивими жидами шляхом не пускає!