Крилаті коні, степові жар-птиці,
Несуть мене у мандри за село –
В долинський степ, життя мого скарбницю,
Де б’є натхнення вічне джерело,
Де табунам розлогих трав гривастих
Зимова флейта спати не дає.
Летить натхнення по шляхах зірчастих,
Біжить лошатко зоряне моє.

Приспів:
Творім добро у цім тривожнім світі,
Творім натхненно кожен день і час,
І наші коні будуть так летіти –
Ніхто й ніколи не зупинить нас.

Хай наше слово щире, норовисте
Розп’ятим душам додає снаги.
Хай озорить те слово променисте
Пожухлий цвіт і молоді сніги.
Нехай святая правда проростає
По тих степах, де гнеться ковила.
Хай коні щастя знову завітають
Під новий рік до нашого села.

Приспів