В рідний дім з чужих країв
Повертався козаченько,
Ніби вітер, кінь летів,
Швидше ніс його до неньки
Там, де батьківський поріг,
Зачекалась біла хата,
Та в дорозі зупинивсь
Коня друга напувати.

Приспів:
Ой, калина-любов,
Щастя на долоні,
Зелен лист, білий цвіт,
Ягоди червоні!
То солодка, як мед,
То неначе з перцем!
При дорозі росте,
А живе у серці!..
При дорозі росте,
А живе у серці!..

А на березі ріки
Гарна дівчина в віночку
Білувала рушники
Та полотна на сорочку,
Аби вишити на ній
Візерунки калинові
Де ж, кохання ти моє,
Козаченько чорнобровий?

Приспів.

Стрілись погляди ясні
І без слів все зрозуміло,
Лиш окрилені пісні
Із сердець увись злетіли.
Ти, дівчино, не барись,
Вишивай скоріш сорочку!
Восени сватів діждись,
Будь моїм батькам за дочку!

Приспів.