DmКрилами торкнувшисьA#- рідної землі,
В[A#-*]ідлітають зранечку в вDmирій журавлі.
ТDmи їх лет, Мар'Dm/Fяночко, сGmерцем зупини,     |
A7 Dm | (2)
Хай віднесуть милому гілку купини. |

Як неопалимої спалахнуть вогні,
Він згада вкраїнські дідові пісні.
Певний роду гордого, сильний над усе, |
Він окови рабськії спрагло рознесе. | (2)

І забута мовонька стиха, наяву
Материнським подихом доторкнеться вуст,
Щоб землі, мов дівчині, прошептав: "Моя", |
Щоб твоє, Мар'яночко, вимовив ім'я. | (2)

Крилами торкнувшись рідної землі,
Відлітають зранечку в вирій журавлі.
Ти їх лет, Мар'яночко, серцем зупини, |
Хай віднесуть милому гілку купини. | (2)