Ой не вперще за мріями бігли ми,
Позабувши усе, що було...
Ви вся в білому, білому, білому,
Як м'яке лебедине крило.
Через роки місточок нетесаний
Піді мною хитався не раз...
Ви так близько, близенько, близесенько
І далеко отак водночас.

Після зливи, нежданої повені
Протекла голуба течія...
Ви, здається, чимсь трохи схвильовані?
Ви чиясь чи іще нічия?
Захотілось сміятись і плакати,
Молодої торкнутись жури...
Та між нас розділовими знаками
Знов стоять різних літ кольори.

Час очима правдивими дивиться,
Але очі, ті очі - сумні.
Не судилося, ні, не судилося
Бути разом із вами мені.
В цьому світі чи всі долюбили ми? -
Не збагнути одвічних понять...
Ви вся в білому, білому, білому,
А на мене багрянці летять.