Не ховаючи радісних сліз
(Це, здається, було навесні),
Вже тоді, як я трохи, маленький, підріс,
Говорила матуся мені:

Приспів:
"Незабутньої тої весни,
Коли сипався з ялуні цвіт,
Батько твій повернувся з війни,
Щоби ти народився на світ".

Мене батько любив більше всіх,
Хоч у нього я був не один.
І чомусь всі казали у нашім селі,
Що я батьків є син, батьків син.

Приспів:
Незабутньої тої весни,
Коли сипався з яблуні цвіт,
Батько мій повернувся з війни,
Щоби я народився на світ.

Вже над світом спливло стільки літ,
Як мій батько у вічність пішов,
Та живе в моїм серці безсмертна, як світ,
Його батьківсьа, щира любов.

Приспів:
Незабутньої тої весни,
Коли сипався з яблуні цвіт,
Батько мій повернувся з війни,
Щоби я народився на світ.