Мов вихором сокіл зі мною до неба,
До зірок й незабутніх надій.
Боже, нам іншого шляху нам не треба -
Хоча він безмірно важкий!
Жовто-блакитний стяг підіймаєм,
З Тризубом йдем до мети.
Болем до неньки серце крає -
Любов'ю його освіти!

Україно!..
Золото Сонця радо манить!
Україно!..
Й чистого неба сяє блакить!

Там, де в квітах життя вирувало,
Батьки будували наш край.
За неньку єдину вони помирали,
Сьогодні її не втрачай!
Лелеки у вирій гуртом поринають,
Птахи - обереги мої.
І я полечу догори, до сяйва -
До Роду зі мною лети!

Україно!..
Й золото Сонця чарує на мить!
Україно!..
Й чистого неба обрій манить!

Я беру в долоні землю, |
Що є чиста, як душа! |
Я кохаю тебе, ненько, |
Рідна матінко моя! |
Відчуваю твої сльози, |
Срібні сльози, як роса! |
Я благаю тебе, ненько, |
Не згуби своє життя! | (2)