На Головному Євровододілі
Наші предки тут село створили.
Колись Мирівка, а тепер Гряда –
Моя це рідна сторона:
Озерне плесо на Корчунку,
Пастівник – наче на малюнку,
Старезний дуб, що край села,
Клекіт бузьків із гнізда...

Приспів:
Коріння міцно в глибину вросло...
Сюди вертаюсь, щоби не було:
Води з криниченьки напитись,
В Софії церкві помолитись.
Моє село – моя любов,
Моє дитинство і покров,
Поріг батьківський та рідня,
Гаї, стежини і поля.

Гряда – Мирівка в майбуття
Іде пагінцями життя.
Із роду в рід її вже цвіту
Чимало є по всьому світу.
Знов до отчого порогу
Рідня повернеться з дороги.
Розквітне в радості село,
Яке в життя нас привело.

Приспів.