Осіння гіркота вдягає жовті ризи,
Нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.
Чи осені хандра, чи це душі капризи,
Що ностальгічний сум реальний, аж болить...

Приспів:
Я покладу листок, весь мокрий із дірками,
Удома на камін, як цінність, раритет.
Лежать сухі у ряд, для мене ніби шрами,
Від болю у сезон, що коле як багнет.

Задумливість алей, блукаю під дощами,
Промок мій сірий плащ і змокло вже чоло.
Топчу я жовтий лист, лежить він під ногами,
Ловлю себе на думці, що так уже було...

Приспів. (2)