Там наша мати вперше відкрила нам
Першого слова радісну тайну,
Марево пісні, неба синій храм,
А там чорну, як човен, дідову труну.
Там непогасно наша горить свіча,
Не замести там наш споконвічний слід,
Кожну дитину, наче лечеча з плеча,
Батько пускав там у широкий світ.

Приспів:
Зоною назвали мій родинний край,
Де медами пахла нива золота,
Де кипіло небо від пташиних зграй,
І котили хвилі пшениці-жита.
Зоною назвали мій родинний край,
Де ніхто не сіє, де ніхто не жне,
Клякну при дорозі, крикну: "Не вмирай!"
І земля почує, і простить мене.

Води там тихі, як Великодній ряст,
Зорі там чисті, як передзвін Різдва.
Там ми кохали юнні і для нас не раз
Там цвіркунами тішилась трава.
Скільки веселих там гомоніло сіл,
Скільки барвистих там квітувало піль! -
Виїла очі радіоактивна сіль,
Випалив серце невтишимий біль.

Приспів. (3)