Вступление


 BРозCбитCmими колінами ввіпершись об асфальт,
 CmПовільBно сходить сонце із перших шпальт.
 GmЛовлю Cоком, точніше його краєм
 GmТвій бBезтілесний схід і нарікаю в собі раєм.


 GmМій свCіт гойдається, підвішений на нитці
 GmЗа палBець неба, що купається у молоці.
 GmТвої рCуки… із них проростають квіти,
 GmЯ їх зрBиваGю і плету-вплітаю у вінки.

 Cm/BБути тобоюC,
 Cm/BЧи жити в Cсвоє?..
 GmЯкщо Cв самоті моїй щось таки є.. (2р)

Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»
На коліна трави лягає тінню день,
Щоб долистати-доспівати свою «Книгу Пісень».
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.