Простір Очеретяний кіт

Текст пісні

  • Текст пісні Ігор
Мій товариш до мене приходить вночі,
Він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а я собі сплю.
Він там вірші складає,
А я їх не люблю.
Та, буває, щось раптом насниться дурне,
І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
Я спитаю в товариша: "А як тебе звуть?"

І він завжди називає ім’я,
Що ніколи не чув від товариша я.
Це ім’я кострубате, що ніколи не чув,
Я не можу згадати,
Бо одразу забув.
І я знову лягаю, і сниться мені,
Що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
Бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Приспів:
Простір, – навколо простір,
А порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима.

Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свій морок і зірками бринить,
А на березі тому
Багаття горить.
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік,
А мене, замість нього, смертний холод обпік.

Приспів

Прокидаюсь я ранком, і на кухню іду.
Там займуся сніданком,
Якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, –
Телефон дзеленчить, –
Буде хтось, безголовий,
Мене розуму вчить.
Я веду з ним розмову,
Сам себе їдучи,
І все дивлюсь навколо, –
Хто тут був уночі?
Раптом – зирк на підлогу, – там лежить біля ніг
Білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...

Приспів

Оцінити цей розбір
Внески:
Ігор
Ігор
anonim