Пожовкле листя неодмінно помирає під ногами,
Чомусь весна покинула душевні наші храми.
Ти крізь колеса темряви веселку споглядаєш,
Та спокусившись раз – назад навряд чи повертаєш.
Минаєш радість, почуття, турботу,
Поклавши жертвою на терези буття
Та іншим, значно важчим важелем, купуєш насолоду.
Що в різних формах душу спокушаючи,
Невпинно, крок за кроком, клепсидру твого часу у тебе відійма.
Ти дивишся на світ крізь рожеві окуляри
Дві неспівставні речі – наркотики і я!
Та пам’ятай, юначе – лайф це та ще драма!
Проблема ВІЛ та СНІДУ це як сума й тюрма,
Ти бачиш біль, страждання і благання,
Закаменілім поглядом минаєш ці життя
Зі мною все гаразд, все інше байдуже та згодом
Не маю часу, вибач, я живу своє життя!

Приспів:
Не маємо часу
Не маємо часу ми
Змінити своє життя
Скільки людей пішло з життя
І їх не знайти
Не маємо часу ми

Немає часу, вибач
Немає часу у житті
Так минають години
Минають, наші роки
Привіт друже, що ти розповіси мені
Обмаль часу, і його вже не знайти...
Так в загалі, так воно завжди і є
Немає кисню, і тільки серце моє стисле!
Стислим життям без думок і надії
Без сили людей, і в господа віри
Ходімо до весни, ходімо до мрії
Хочеться очі підняти, й полетіти
До неба туди і між хмар у перед
Крила б розкрив але зв’язані.
Не маємо часу, часу на життя
Часу на любов, не буде вороття
Пала сльоза, прохолодний шум листя
Ми не маємо часу, моє серце, моє серце стисле!

Приспів