Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, |
А лиш камінь має. | (2)

Як ту мову мож забути,
Якою учила
Нас всіх ненька говорити, |
Ненька наша мила? | (2)

Як ту мову мож забути?
Та ж звуками тими
Ми ж до Бога мольби слали |
Ще дітьми малими; | (2)

У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість |
Нашу відкривали. | (2)

Ой, тому плекайте, діти,
Рідненькую мову,
І учиться говорити |
Своїм рідним словом! | (2)

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, |
А лиш камінь має. | (2)