Пригадаю усе до слова,
До зітхання згадаю все,
І мене в недосяжне знову
Хвиля спогадів понесе.
То наївні, а то суворі,
Сколихнуть вони спокій мій,
А за ними в холодне море
Рушить човен моїх надій.
Ой, ті плавання невеселі
Як від правди себе втаю?
Розіб'ється човен об скелі,
Об гранітну байдужість твою.
Вмийся сонцем у щиру мову,
У думок моїх течію.
Я люблю твої губи і брови,
І поставу, і вроду твою.

Приспів:
Не жартуй наді мною,
Будь ласка...
І, говорячи, не мовчи.
Нащо правді словесна маска?
Ти мовчанням мені кричи!

І без слів я усе розумію,
Що сказати маєш мені,
Та в мовчанні живе надія,
Не почути жорстоке "Ні!".
Ображайся на мене як хочеш,
Зневажай, не навидь мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.
Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання - у нас віки.
Все віддав би, що жить осталось,
За гарячий дотик руки.

Приспів.

Не жартуй наді мною!..