Кирило Осьмак, Полтавщини син,
Де степ і де пісня розлога,
В Карпатському краю присягу зложив,
Молився так щиро до Бога
На вівтар свободи покласти життя,
Себе Україні віддати,
Щоб вільними були і мати й дитя,
Дніпро, степ й високі Карпати.

Наталочко, доню, кровинко моя! |
Пробач, що тебе покидаю, |
Я прагну, щоб вільною була земля,|(2)
Яку щиро й ніжно кохаю! |

Знай, воля народу — найвища мета,
За неї боротися буду,
Щоби Україна моя золота
Позбулась відступництва блуду.
Історії мить — та їй жити в віках,
За неї життя своє дали
Шухевич, Бандера, Кирило Осьмак,
Що смертію смерть подолали.

Наталочко, доню, кровинко моя! |
Як важко тебе залишати, |
Та Київ і Підбуж — Вкраїнська земля,|(2)
Яку треба нам захищати (визволяти)! |

Катюгам зломити його не вдалось —
Хоч били і ребра ламали...
Але перед зором безмежжя колоссь
І очі дружини стояли.
Але перед зором — герої-сини,
Що долі своєї не кляли,
За волю народу життя віддали
І маками в полі зростали.

Наталочко, доню, кровинко моя! |
Пробач, що тебе залишаю... |
Та вірю, що вільною буде земля, |(2)
Яку я щиро й ніжно кохаю! |