Вітер віє, сірі хмари
Сонце пробиває,
Лютий місяць, Лютий Київ -
Чорний дим кружляє.

Ранок ранній - на Майдані
Постріли лунають,
Раз пораз Один за одним
Люди помирають.

Овоч клятий, зек вонючий
Снайперів направив,
Інститутську і Хрещатик
Усю закривавив.

Ясний шолом, темна куртка,
Хлопець одбігає,
Постріл раз, -
І він упав, духа ізпускає.

Інший зразу підбігає,
Вбитих одтягає,
Постріл другий, - вже й у його
Крівця підпливає.

Хто за правду, хто за совість -
Всі ішли до смерті,
Всім летіли кулі-мухи
В голову і в серце...

Третій, п'ятий постріл злий,
Луна скрізь гуляє,
Душі вбитих вже під небо
Тихо піднімають.

Чотирнацятий рік, Боже,
Чи думали люде,
Шо страшніше Водохрещі
На Грушевській буде?..

А хоч хлопці із Майдану
Повік вже не встануть,
Їхня Слава на Вкраїні
Повік не пропаде!