Осінь... Осінь... Осінь... Осінь...

Осінь з'явилась така несподівана,
В місто каштанове знову прийшла вона
І цілий день холодний дощ пливе по вікнах.
Злива гуляє по вітряних вулицях,
Злива, якої, здається, нема кінця,
Ти думаєш про те, до чого так не звикли...
Я стою одна, і ти один біля вікна
Будеш сумувать про дотики тепла...
Тіні на стіні... Може так, а може ні
В ці холодні дні...

А в Києві осінь... Осінь... |
А в Києві осінь... Осінь... | (2)

Осінь з'явилася така несподівана,
Місто каштанове плаче розірване,
Ми біжимо від себе і куди не знаєм...
Злива іде одиноко по вулиці,
Злива торкається тихо твого лиця,
Хто скаже про любов, якої більш немає?...

А в Києві осінь... Осінь... |
А в Києві осінь... Осінь... | (2)