Дві квіточки в полі
Розцвіли, мов зорі, весною,
Листочки, мов руки,
В обіймах бентежних сплелись,
Тулились стебельця,
Голівки мінялись росою,
Нектаром солодким
Кохання вони розвели!

Приспів:
Скажи, що любиш!
Так, я тебе лиш кохаю!
Скажи, що віриш!
Так, я тобою живу!
Скажи, що мрієш!
Без тебе я мрії не маю!
Скажи, що знаєш!
Без тебе я, певне, умру!

Отак і любились
Красиві, пахучі і юні,
Від ранку до ночі купались
В кохання росі.
Шептали слова, і ковтало їх
Чудо-відлуння,
Горіли в цілунках,
І мліли в душевній красі.

Приспів.

Налетіли буйні й жорстокі
Вітри-суховії,
Зірвали стебельця,
Посипались з зір пелюстки.
І звідти, з небес,
Лиш листочками сплівшись обоє,
Цю пісню кохання
На землю вони донесли.

Приспів.