У полі при дорозі волошка розцвіла,
Така тендітна й ніжна, чомусь, вона була.
Торкнусь її пелюстки, торкнусь її стебла,
Блакитна чарівниця мені розповіла.

Приспів:
Що манить річка, що манять небеса,
А ти поглянь, поглянь, яка краса!
І теплий дощик всміхається мені, |
Туркоче грім, десь, там удалині! | (2)

Пробігло тепле літо, волошка відцвіла,
Вона мені, красуня, кохання принесла,
Природну загадковість у спадок віддала,
Щоб я була щаслива і все життя цвіла!

Приспів.

Що манить річка, що манять небеса,
А ти поглянь, поглянь, яка краса!
І теплий дощик всміхається мені,
Туркоче грім, десь, там удалині!

Приспів.