Я повертаюся до рідної, до хати,
Старий горіх скрипить
Під батьківським вікном,
Як жаль, що вже нема кому мене стрічати,
Та зігріває рідний дім своїм теплом!..
А під кущем жасмину лавочка низенька,
На ній сиджу і на баяні виграю,
А той жасмин, що посадила моя ненька,
І тут себе я почуваю, як в раю!

Падають яблука доспілі на долоню,
Вітри печально так у комині гудуть,
Роки промчали, наче ті шалені коні,
Не здогнати їх й назад не повернуть...
А я все граю на старенькому баяні,
Тужливі звуки крають серце, душу рвуть...
Жасмин чекає, коли дні прийдуть весняні,
І біло-біло його квіти зацвітуть!..

Вже голова, неначе цвіт жасмину біла,
Виросли діти і онуки вже ростуть,
А я спішу, спішу у дім, де народилась,
Пороги батьківські там завжди вірно ждуть!..
А на весні знову розквітнеш, мій жасмине, |
І ти, баян, не грай сумні такі пісні! |
Приїдуть діти, їх я у дворі зустріну - |
І буде рай для них тут так як і мені! | (2)