1. А мати вишивала рушники
Думками й українськими піснями,
І слалися дорогами нитки,
І йшли по цих дорогах дні за днями.

2. Життя з них починалося і доля
І зустрічі, й прощання, і розлуки,
І житні колоски із того поля,
Де сонце гладить материні руки.

3. Приходять і тепер в безсонні ночі
Ті рушники, волошками розшиті,
І дивляться з них материні очі
І чорнобривці, росами умиті.

4. А мати вишивала рушники
Півнями й калиною край двору,
І йшли у даль життєвії стежки,
Неначе журавлі в осінню пору.