Журба ж моя, журба,
Журба проклятая,
Ти ж мене зсушила,
З білих ніг звалила.

А я тії журбі
Та й не поддаюся,
Піду до корчомки
Горілки нап'юся.

Ой щось мені, миле браття,
Горілка не п'ється,
Круг мого серденька,
Мов гадина в'ється.

Нене ж, моя нене,
Та сядь біля мене,
Та вложи ручину
Та й за пазушину.

Та вийми гадину,
Та люту гадину,
Що мене зсушила,
З білих ніг звалила.