І знову сніг покрив усю землю,
І знову сум заліг в душу мою.
Але той час пройде, |
І зозуля знову закує, |
Ми зустрінемося у гаю, |
Де конвалія цвіте. | (2)

Наталочко, ти кароокая,
Наталочко, чи любиш ти мене.
Скільки забрала ти |
Цих чудових вечорів весни?.. |
Вже минуло тепле літечко, |
Не повернуться вони. | (2)

Наталочко, колись була весна,
Наталочко, як любо було нам.
Зозуля кувала, щастя-долю |
Сповіщала нам, |
А конвалія в саду цвіла, |
То була тоді весна. | (2)

Усе пройшло, усе минулося,
Усе пройде, назад не вернеться.
Але той час пройде, |
І зозуля знову закує, |
Ми зустрінемося у гаю, |
Де конвалія цвіте. | (2)