Закувала зезуленька в вишневім садочку,
Виряджала мати сина й на жовтім пісочку,
Виряджала мати сина й на жовтім пісочку.

Іди да, мій синочок, іди, не барися,
За год, за два, за чотири да й назад вернися,
За год, за два, за чотири да й назад вернися.

Ой, рад би, моя мамо, щоранше вернуться,
Піді мною кінь, кінь вороний на копит спіткнувсь,
Піді мною кінь, кінь вороний на копит спіткнувсь.

Як почуєш, моя мамо, що я там вже лежу,
То дай, мамо, товаришу проносить одеж,
То дай, мамо, товаришу проносить одеж.

Ой лутче я одіж, мій синочок, по тину розкину,
Тяжко-важко наряжати чужую й дитину,
Тяжко-важко наряжати чужую й дитину.

Як почуєш, моя мамо, що я там загинув,
Прийми, мамо, мою милу за рідну й дитину,
Прийми, мамо, мою милу за рідну й дитину.

Не така вже, мій синочок, година настала,
Щоб чужая ж дитинонька за рідную стала,
Щоб чужая ж дитинонька за рідную стала.