За тучами громовими
Сонечко не сходить,
За вражими ворогами
Милий не приходить.

Ой, ті тучі громовії
Розійдуться різно...
Прийди, прийди, мій миленький,
Хоч не рано — пізно!

Орав милий на царині
Та й став на толоці,
Ой, плакали карі очі
Та чотири ночі.

Та вже ж тії та чотири
Та за всі сім стали.
Бодай тобі, мій миленький,
Волики пристали.

Та бодай воли живі були,
А плуг поламався,
Щоб мій милий, чорнобривий,
Додому пригнався.

Столи ж мої тесовії,
Скатерті парчеві,
Очі ж мої, карі очі,
Горе мені з вами!

Очі ж мої, очі карі,
Горе мені з вами:
Не хочете ночувати
І ніченьки сами.

Ой, не плачте, карі очі,
Треба ночувати,
Ой, не лайте тую долю,
Яку дала мати!