За селом, де колишуться віти,
Вітерець у верболозах заснув,
Десь заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну.

Ти поїдеш далеко-далеко,
Так далеко від мого села,
І не скаже той місяць з-за хмари,
Що у тебе кохана була.

Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рочок цвістиме калина,
Тихий вечір мене зустрічай.

І прийшла довгожданна хвилина,
І прийшла довгожданна пора,
І дівчина прийшла до калини,
А милого нема, та й нема.

Та й нема, та й нема його - та й не буде,
Бо така уже в неї судьба.
Треба знати, як хлопців кохати
І як не вірить у їхні слова.