AmЗа новими ворітьми,
ЗAmа новими сіньми, зCа новими сGіньмCи
ПрCиїхFали лGеґінCики, приїхGали лFеґіники
ВEороними кAmіньми.

Приїхали леґіники
Та й стали питати: (2)
"Чи мож би тя, біла дівко, (2)
Від старих узяти?"

"Ой можете, леґіники,
Від старих узяти, (2)
Тільки треба моїм старим (2)
Троє-зілля дати."

Я сідаю на коника
Та й долів лугами, (2)
Та й знайшов я теє зілля (2)
Поміж берегами.

Та й знайшов я теє зілля,
Та й зачав копати. (2)
Прилетіла зозуленька (2)
Та й стала кувати.

"Ой пощо ті, леґінику,
Троякове зілля? (2)
Тебе дівка обдурила – (2)
У дівки весілля."

Я сідаю на коника
Та й долів додому. (2)
Як не буде дівка мені, (2)
Не буде нікому.

Ой приїхав я додому,
Став біля одвірка, (2)
Старостоньки угледіли – (2)
Несуть ми горілки.

"Ой не треба, старостоньки,
Вашої горілки, (2)
Тільки прошу на півслова (2)
Вашу білу дівку."

Лівов ручков, лівов ручков
Дівча те саджаю, (2)
Правов ручков, правов ручков (2)
Шабельку виймаю.

Ой як тая шабелина
По лугах дзвеніла, (2)
Так у тої Марусини (2)
Голова злетіла.

За новими ворітьми,
За новими сіньми, за новими сіньми
Приїхали леґіники, приїхали леґіники
Вороними кіньми.