За горою, за лугом
Ходить козак за плугом
Оре ниву не свою, |
Добре що в своїм краю. | (2)

Оре нивку і тужить:
"Хто родині послужить
Хто їй зоре і пожне? |
Як не стане і мене?" | (2)

Сонце гріє так мило,
Світ золото накрило,
Лиш з далека громи б'ють |
Людям жити не дають. | (2)

"Станьте коні вороні,
Бо є ями в загоні
І могили на межі. |
Ще й до того не чужі | (2)

Я ті рани загою
І слід щезне по бою
Тут пшениця проросте |
Ситий блават зацвіте." | (2)