З високого місця, з райського дворца
Закохався Ясьо в Манусю, як рожа.
Коли ся Мані мати о тим довідалась,
Пішла до муража, мурувать казала.

Мураже, мураже, просьбу до вас вношу:
Вимуруйте ви мі, о цо я вас прошу.
Муражі, муражі просьбу вислухалі,
Гарній Манусі в'язницю збудували.

А коли услухала перший дзвонек з вежі,
- Пусти мнє, матусю, Ясьо хворий лежить!
А коли услухала другий дзвонек з вежі,
- Пусти мнє, матусю, Ясьо в трумні лежить!

А коли услухала третій дзвонек з вежі,
- Пусти мнє, матусю, Ясьо в гробі лежить!
Та недобра матка не хтіла пускати,
Мануся в в'язниці три рази зомліла.

Яся поховали у центрі цвинтара,
А манусю єго зараз коло него.
На Ясьовім гроби виросла лелія,
На Манусі гробі - гарна конвалія.

Коли ся Мані матка о тим довідада,
Взяла острий серпик, квіти постинала.
А коли їх стинала - кров ся червона ляля,
Яке серце мала, же не заплакала.