Як приїхав мій миленький з Дону,
Та й прив'язав коня край дороги.

А сам плаче над коником стоя:
Бідна моя голівонька, бідна,
Засватана дівчинонька вірна.

Ой, дай, Боже, вечора дождатись,
Пошлю людей дівчину сватати,
А сам піду під вікно слухати
Ой, що буде дівчина казати.

А дівчина по світлоньці ходить,
Білі ручки до серденька горне.

Ой ти, мати, порадниця в хаті,
Порадь, мати, що людям казати.
Порадь, мила, що людям казати
Чи йти заміж, чи рушника дбати?