Як ішов я від своєй дівчини,
Світив місяць високо.
Вона мене вікном виглядала, |
Чи зайшов я далеко. | (2)

Ой, зайшов я штири мили поля,
Вона мене кликала:
Ой, вернися, моє любе серце, |
Бо я буду плакала. | (2)

Вертатися, моє любе серце,
А ти знаєш для чого?
Ой, був же я під твоїм віконцем, |
А ти мала єншого. | (2)

Ой не мала, моє любе серце,
Ой не мала, не мала,
Просив мене корчик розмайрину, |
Я віконцем подала. | (2)

Не тре, було, моє любе серце,
Розмайрину давати,
Треба було, моє любе серце, |
Не двох разом кохати. | (2)