Я в середу родилася,
Кажуть люди — горе.
Не піду я за старого — |
Бородою коле. | (2)

А піду я за такого,
Що не має й вуса,
Він на мене кивне, |
Моргне, а я засміюся. | (2)

Мела хату, мела сіни
Та й засміялася,
Вийшла мати воду брати |
Та й догадалася. | (2)

— Чого ж, доню, чого ж, доню,
Чого ти смієшся?
Полюбила козаченька |
Та й не признаєшся. | (2)

— Ой, ти, горо кам'яная,
Чом не лупаєшся?
Ой, дівчино молодая, |
Чом не признаєшся? | (2)

— Хіба б же я з піску була,
Щоб розсипалася;
Хіба б же я дурна була, |
Щоб я призналася. | (2)