Я сьогодні щось дуже сумую
Про козацькую долю згадав,
Ще й про славу свою незабуду,
Що колись я як сокіл літав.

Боронив свою рідну вкраїну,
Не боявся я лютих татар
І не думав, що в полі загину
Як громив я лихих яничар.

А тепер все пройшло,все минуло
Чорна хмара над морем зайшла
І з наказу змії-Катерини
Кров'ю плаче козацька земля.