Взяла я відеречка
Та й пішла по воду.
І чую – хтось співає:
Мій милий під вербою.

Не сам він там співає,
Він з іншою стоїть,
Цілує й обнімає,
За рученьку держить.

Цілує й обнімає,
За рученьку їй держить,
І все її питає:
Чи будеш зі мною жить?

Не хочу і не буду,
За тебе я не піду,
Бо Бог тебе скарає
За тую першую.

Бо Бог тебе скарає
Ще й та сирая земля.
Ти клявся, ще й божився,
Що я буду твоя.

Ти клявся ще й божився,
Що я буду твоя,
Тепер ти покидаєш -
Проклята судьба твоя.

Візьму я відеречка
Та й піду по воду,
Подивлюсь на миленького
Та й принесу воду.