Всі гори зелєнії, | (2)
А й одная й гора біла.

А одная й гора біла – | (2)
Й там орала вдова бідна.

І зорала, і зволочила, | (2)
Сльозоньками промочила.

Посіяла й пшениченьку, | (2)
Щоб що було й на зимоньку.

Буйний вітер повіває, | (2)
Й сестра з братом розмовляє:

– Ой, братеньку й соколоньку, | (2)
Прийми мене на зимоньку.

– Ой, сестричко й перепілко, | (2)
Скажи в тебе дітей скілько?

– Раз четверо, раз п'ятеро, | (2)
Усіх буде дев'ятеро.

Як будуть тя об'їдати, | (2)
Мої дітки підуть з хати.

Підуть дітки й на долину | (2)
Й на батенькову могилу.

– Вставай, тато, вставай з гробу, | (2)
Й горе жити коло й роду.

Вставай, тато, вставай з ями, | (2)
Й горе житі й коло мами.