Виправяла мати сина у солдати, (2) |
Молоду невістку зелений льон брати. | (2)

– Ой іди, невістко, зелений льон брати, (2) |
А як не вибереш, не вертай до хати. | (2)

Брала вона брала, брала не дібрала, (2) |
Та й у чистім полю тополинов стала. | (2)

Ой минає рочок, другий наступає, (2) |
А на третій рочок син з війська вертає. | (2)

Син з війська вертає, матері питає: (2) |
– Де ж моя дружина, що не зустрічає? | (2)

– А твоя дружина не хоче робити, (2) |
Пішла в чисте поле з вітром говорити. | (2)

– Мамо, ж моя мамо, що ж то за причина, (2) |
Що на нашім полю росте тополина. | (2)

– Не питайся, сину, за яку причину, (2) |
Бери топір в руки, рубай тополину. | (2)

Як ударив вперше, вона ся схилила, (2) |
Як ударив вдруге, вона говорила. | (2)

– Не рубай ня, милий, я твоя дружина, (2) |
На горі в листочку спить твоя дитина. | (2)

– Як ти моя мила, то ходи додому, (2) |
Навари вечерю мені молодому. | (2)

Мамо, ж моя, мамо, що ж ти їй зробила, (2) |
Ми ся так любили, а ти розлучила. | (2)