Виїхав козак на круту гору,
Пустив коня попасати в шовкову траву.
Пустив коня попасати в шовкову траву,
А сам пішов та й ліг спати на час-годину.

Спить годину, спить другую,
Приснився му сон,
Що з правого рукавчика
Вилетів сокол.

Ой, проснувся козаченько, тай став на ніжки,
Всідлав коня, тай поїхав аж до ворожки.
Ой, ворожко, вороженько, відгадай ми сон,
Що з правого рукавчика вилетів сокол.

А ворожка добра була – сон відгадала:
Твоя жінка Марусина сина зродила.
Сина зродила тай го сповила,
І в годині дванадцятій життя скінчила.

Виїхав козак на круту гору,
Ніде світла не видати, лиш в його дому.
Ой, приїхав козаченько, тай став під вікном,
Його жінка Марусенька вкрита полотном.