Виганяла лебеді
По вишневому саду.
Чи я в тебе наймичка,
Що я боса ходю?

Як я в тебе наймичка,
Плати мені за роки.
Як я в тебе господиня,
Босу мене не води.

Чого, мила, як злий дух?
Чом не вдягнешся в кожух?
Бодай в тобі так був дух,
Як у мене є кожух.

Чого, мила, надулася?
ом на весілля не йдеш?
Як же мені не дутися,
Як не маю в що взутися.

Шатнулася попід стіл,
Найшла верзун і постіл,
Шатнулася та й найшла,
Узулася та й пішла.

Шатнулася попід лавку,
Найшла з чобота халявку,
Шатнулася та й найшла,
Узулася та й пішла.

Крикнула на дівку: —
Давай із кагли намітку.
Як пішла, унесла,
Завертілась та й пішла.

На весілля я йду,
Як голубка гуду,
Нехай мене рід побачить,
Що не боса я йду.

А постіл верзуна
Та й випереджає,
А верзун постолові
Та все в маму лає:

Ой, коли ти постіл,
То ти ззаду постій,
А я верзун із лик,
Попереду все звик.