Весна, весна чарівная,
Красою ти багата.
Чому сама, не знаю я, |
Для мене ти - сумная. | (2)

Чи через те, що милий мій,
Від мене відцурався,
Сказав: минуле все забудь. |
І з мене насміявся. | (2)

А я пам'ятаю вечір той.
І верби над водою.
Як ми сиділи там у двох, |
Ділилися журбою. | (2)

На небі ясна зіронька,
Так часто погасала.
Я зразу все помітила, |
Нічого не сказала. | (2)

Весна, весна чарівная,
Красою ти багата.
Кохайтеся, милуйтеся, |
Це все для вас дівчата. | (2)