Веду коня до Дунаю,
Кінь не хоче пити,
Підіймає копитечка, |
Хоче мене вбити. | (2)

Чом ти, коню, води не п'єш?
Бо дорогу чуєш.
Чом ти, сину Василику, |
Дома не ночуєш? | (2)

Ой, час, мати, жито жати,
Колос половіє.
Жени, мати, Василика, |
Бо серденько мліє. | (2)

Ой, час, мати, жито жати,
Колос похилився.
Жени, мати, Василика, |
Бо розволочився. | (2)

Ой, як вийде на вулицю,
На дудочку грає,
Кличе мати вечеряти, |
А він й не думає. | (2)

Ой, вечеряй, моя мати
Що ти наварила,
А я піду на той куток. |
Де дівчина мила. | (2)

Підходить він під віконце:
Ой, відчини, серце,
Ой, відроби мені теє, |
Що зробила перше. | (2)

Ой, нічого, козаченьку,
Тобі не зробила,
Брала пісок з-під чобіток |
Та в печі палила. | (2)

Брала пісок з-під чобіток
Та в печі палила,
Руту рвала, к серцю клала, |
Бо вірно кохала. | (2)