В тридцять восьмому році,
В двадцять сьомім березні,
Стала сумна новина.
Спалахнула вогнем, |
І вогнем, і мечем |
Закарпатська Україна. | (2)

Там чеські кущі йдуть,
А мадяри збоку прут,
Викликають ультиматум,
Щоб ся нарід піддав |
І всю зброю віддав, |
Бо інакше їм не жити. | (2)

Викликають на фронт
І дітей, і жінок,
І дітей малолітніх.
Скільки трупів там лягло |
І кров свою пролило, |
Там ся ляла кров рікою. | (2)

А наш батько Волошин
Закликає всіх старшин
На нараду сумную,
І так радять вони всі, |
Щоб січовії стрільці |
Встали разом всі до бою. | (2)

А ти, батьку, не журись,
На Вкраїну подивись,
На ї долю сумную,
З тої крові виросте |
Покоління молоде, |
Загартоване до бою. | (2)

А ще прийде такий час,
Що вкраїнці стануть враз,
Встануть разом всі до бою,
І віддячать ворогам, |
Маскалям і ляхам, |
Ще й проклятим мадярам. | (2)