Усі гори зеленіють, | (2)
Тільки одна гора чорна.

Тільки одна гора чорна, | (2)
Що орала бідна вдова.

Що сіяла, волочила, | (2)
Слізьми гору примочила.

Біла зима наступає, | (2)
Бідна вдова умліває:

Ой, братику-соколочку, | (2)
Прийми мене на зимочку.

Ой, сестрице-перепілко, | (2)
Чого в тебе дітей стілько?

Як я сяду обідати, | (2)
Будуть діти заглядати.

Ой, братику-соколочку, | (2)
Не жур свою головочку:

Як ти будеш обідати, | (2)
То я вишлю дітей з хати.

Ідіть діти, ідіть з хати, | (2)
Бо сів дядько обідати.

Вийшли діти, поставали, | (2)
Тяжко-важко заплакали.

Поки дядько пообідав, | (2)
То син батечка відвідав.

Вставай, тату, вставай з ями, | (2)
Горе жити коло мами.

Вставай, тату, вставай з гробу, | (2)
Горе жити коло роду.

Ой, не встану, сину, з гробу, | (2)
Живіть самі коло роду.

Ой, сестрице-перепілко, | (2)
Чого в тебе дітей стілько?

Як я сяду полуднати, | (2)
Будуть діти заглядати.

Ой, братику-соколочку, | (2)
Не жур свою головочку:

Як ти сядеш полуднати, | (2)
То я вишлю дітей з хати.

Ідіть, діти, ідіть з хати, | (2)
Бо сів дядько полуднати.

Діти вийшли, поставали, | (2)
Тяжко-важко заплакали.

Ой, сестрице-перепілко, | (2)
Чого в тебе дітей стілько?

Як я сяду вечеряти, | (2)
Будуть діти заглядати.

Ой, братику-соколочку, | (2)
Не жур свою головочку:

Як ти сядеш вечеряти, | (2)
То положу дітей спати.

Ідіть, діти, ідіть спати, | (2)
Бо сів дядько вечеряти.

Діти пішли, полягали, | (2)
Тяжко-важко заплакали.