Умер батько — байдуже,
Вмерла мати — байдуже,
Умер милий, чорнобривий |
Там-то мені жаль дуже. | (2)

А за батька дам воли,
А за матір корови,
А за свого миленького |
Дам собачку рябенького. | (2)

І жив — не любила,
І вмер — не тужила
І не буду тужити, |
Бо не мала я з ким жити. | (2)

Кабаком подзвонила,
А редькою покадила,
А хроном приймала, |
Бо таке з ним життя мала. | (2)

Тоді трохи потужила,
Як на лавці положила.
Як на лавці лежав, |
Тоді було трошки жаль. | (2)

Як із лавки зволокли,
Тоді сльози потекли.
Як із лавки взяли, |
Та й всі жалі відняли. | (2)

Як на цвинтар ішла,
Та й поплакувала,
Як із цвинтаря йшла, |
То й поскакувала. | (2)

Як у яму положила,
І журба тоді простигла,
Засипала, закопала, |
Ніженьками притоптала. | (2)

Ніженьками туп, туп,
Лежи, милий, тут, тут,
Бо я, молоденька, |
Гуляти раденька. | (2)

І за батька — "отченаш",
І за матір — "отченаш",
За милого душу |
Танцювати мушу. | (2)